Щороку я роблю огляди дитячих книжок, які пропонують українські видавництва нашим малюкам. Книги для доньки – це наша окрема стаття витрат нашої родини и окрема філософія: найкращі переклади, зрозуміле оформлення, адекватний зміст, за яким письменники, видно, стоять у черзі, але часто не всім вистачає.
Сьогодні хочу розповісти про дві зимові книги. Одна з них полонила моє серце і зачарувала мою дитину ще минулого року, і ми з нетерпінням чекаємо зустрічі з її героями і її історіями.
Новорічні історії. Видавництво “Країна мрій”. Книжка хоч трохи і “бородою” – 2009-го року, однак зміст, текст і малюнки – просто фантастика. Розгортаєш її – і казка оживає. Між іншим, а чи знаєте ви, що ельфи терпіти не можуть, коли рубають ялинки, і як рятували у Новорічній країні святкове печиво, коли воно випадково (ні, не випадково) пригоріло?
З цієї книжечки ми дізналися, хто так гарно загортає для нас подарунки, як прикрасити ялинку і не рубати її, хто керує новорічною країною і дізналися зсередини, як готуються дива.А ще рецепти смачнющого печива, яке ми невтомно пекли до самого 8-го березня і саморобки на ялинку і не тільки.
Словом, книжка чудесна і сподобається малюку не тільки дошкільного і молодшого шкільного, а й досить таки пелюшкового віку.
І ще одне видання, яке, до слова, вже потрапило до “довгого списку” премії Дитяча Книга року BBC-2013 – Тарас та Мар’яна Прохасько “Хто зробить сніг” (“Видавництво Старого Лева”) Власне, це перший спільний літературний проект подружжя Прохаськів, перша дитяча книжка Тараса Прохаська та перший досвід Мар’яни Прохасько у ролі ілюстратора.
Тепла казка по родину кротів та їх тринадцять кротенят, про дружбу та взаємодопомогу, про турботу та домашній затишок, а також про те, хто насправді робить сніг…
Я не дотерпіла до ялинки, і цілий тиждень ми радіємо новим відкриттям маленьких героїв цієї книжки.
Історія така: у кротячій родині: тата-журналіста та мами-домогосподарки народжуються близнюки-кротенята з дивними іменами Муравка та Повзик. Їх усі так кличуть, бо ж у родині існує традиція називати своїх діток іменами, які відповідають якостям, що проявляються у перші години їхнього життя. А усього в родині аж 13 кротенят-малюків. Цікаві та непосидючі малята починають свою захопливу подорож у дитинство, мандрівку крізь пори року. Кожний їхній день наповнений забавами, через які вони і пізнають життя.
Нас з Марійкою особливо зачарував затишний домашній світ кротячої нори, в якій мешкає дружна багатодітна родина. Там мама-кріт є не лише берегинею домашнього затишку, вона й вміє відпочивати і завжди знаходить для улюблених занять. Тато-кріт пише статті про лісових мешканців для газети «Кротяча правда» залюбки допомагає дружині виховувати дітей. Тому кротенята зростають слухняними та відкритими для світу – у любові та теплі.
Крок за кроком Муравка та Повзик відкривають для себе чарівний світ і дізнаються багато нового. Спочатку вони бавляться і повзають у татовій кишені, а коли пробують ходити, то дивуються, як могли туди вміститися. Дитячими оченятами спостерігають за тим, що відбувається навколо, а втомившись, біжать до кафе «Під дубом», щоб посмакувати морозивом або ж горнятком смачного напою та послухати історії Їжака, власника кафе, який надзвичайно любить подорожувати, а потім ділитися враженнями із маленькими слухачами. Для дітей день за днем проходить цікаво та безтурботно. «Коли є літо, здається, що воно ніколи не закінчиться». Діти цілими днями гуляють, збираються на пікніках або ж купаються. Восени спостерігають як ліс стає жовтогарячим та бавляться у листі. Їхня мама вважає, що «бабине літо – найкращий час для малювання», тому із задоволенням роздає кольорові олівці. А в дощову погоду «особливо затишно сидіти в норі і всім разом робити улюблене айвове варення». Взимку діти не можуть дочекатися снігу, щоб покататися на санчатах, які для них татусь змайстрував ще влітку. Та найбільше дітей цікавить, звідки береться сніг та хто його робить?.. І виявляється, що сніг роблять маленькі кротенята, білченята, зайченята, бобренята, їжачата, які через хворобу потрапили на небеса. Взимку вони скидають сніг на землю, щоб такі дітки, як і вони самі, могли ним бавитися. 
Так ми й познайомились з кумедним бобренятком Загатою, зайченятами Бамбулом та Мартіною, їхньою малесенькою сестричкою Мартіною, білочками Ержікою та Жужікою. Вони всі такі різні, але живуть між собою дружно.
Це книжка про тварин для людей, про дружбу і добро, про те, як навчитися любити життя і вміти бачити добро.
У матеріалі використана рецензія Оленки Кравчук з сайту «Друг читача»