Ура! Літо! Ми тішимось ним, обливаємось теплом сонечка, хлюпаємось у вітряних хвильках, інколи, буває, ховаємось під парасолями, однак, від того дощу ще тепліше сонце і гарячіша земля.
Псує нам ту всю казку тільки чванливий хробак, який підло виїв полуницю в мами з татом на городі. Від їхньої розгубленості трохи сумно і нам, але сьогодні Бог зглянувся над нами, і ми таки отримали перше врятоване відерце червоних смачнющих намистин.
Ми любимо літо за його природність і невимушеність, за морозиво і огірки з помідорами (коли рвеш їх прямо з кущика),
за те, що можна увесь ранок гасати голими ногами по росяній траві, і від того нічого не буде, за можливість закинути вудку, за можливість побачити небачене, за забави у квіткових принцес, за малювання у лісі просто неба, за гладенькі камінці і кислу дичку, за теплі калюжі, за брудні ноги і щасливе обличчя, за те, що літо дозволяє бути собою.