червня 4, 2014

Маруся з татом повернулися додому від бабусі. Вони на поріг, а тут я – під парасолею, з тортом і довжелезним списком забав.
Читали ми читали і вибрали похід у дитячу крамницю, де грозилися щось там наввипередки будувати з лего.

З лего цегли враз виросли стіни.
Як це було…
В іншому кінці залу відбувалося не менш видовищне дійство. Там гуло як у вулику. Дітвора з татами і мамами гралися в настільні ігри. Такі, переважна більшість яких коштує, як літак.
Але то дуже тонкий душевний момент (особливо для дорослих) помацати найвищого гатунку дитячу забаву, часом, між іншим, дуже розумну.
Я, як і завжди у дитячих крамницях, стала частиною експозиції мадам Тюссо. Тільки рухлива частина ока сканувала кожну картинку, кожен папірець на можливість хендмейдного плагіату))
Дуже люблю ось цю гру. 7 деталей і близько сотні картинок.І ще стільки ж може придумати допитливий та кмітливий мозок дошкільняти. Це лебедиця від Марійки, напевно, через те, що вона носить прізвище співзвучне з цим поважним птахом, лебеді в неї навіть з гуми, як живі)):
Словом, нагулялися ми…і пішли випускати пару у ще один іграшковий храм. Там розжилися дрібним непотрібом, але усі були щасливі…окрім, напевно, Іванки, бо захопити у власність усі наявні в крамниці барабани не вдалося…з першої спроби)): Тож далі буде