Сьогодні моя доня вряту
вала дуже важливе для нашої родини життя. Інколи ліки безсилі, а народна магія, припрошена дитячою відвертістю і бажанням допомогти, творить дива. Відтепер мого дядька і Марійчиного двоюрідного дідуся, який має непідйомну для сучасної медицини онкохворобу, оберігатиме…листочок чотирилистої конюшини. Кажуть, в Україні її годі шукати, але вперта Марія, передивилась мільярди конюшинових листків і таки виколупала потрібний.
вала дуже важливе для нашої родини життя. Інколи ліки безсилі, а народна магія, припрошена дитячою відвертістю і бажанням допомогти, творить дива. Відтепер мого дядька і Марійчиного двоюрідного дідуся, який має непідйомну для сучасної медицини онкохворобу, оберігатиме…листочок чотирилистої конюшини. Кажуть, в Україні її годі шукати, але вперта Марія, передивилась мільярди конюшинових листків і таки виколупала потрібний.
Конюшина – непосидюча і вертлява. Грається у схованки, крутить голівкою на всі боки і мружиться на сонечку рожевими та білими намистинами. Знайти конюшину з 4-ма листками – то велике щастя: вона робить будь-яке зілля сильнішим і вірно служить своєму власнику.Одна з легенд розповідає, що Єва при вигнанні з раю зірвала квітку конюшини з 4 пелюстками і узяла її з собою. Саме цей шматочок Едему володіє магічною силою, яка приносить удачу і щастя його власникові. Також існує значення кожної пелюстки: одна для успіху, друга для любові, третя для здоров’я і четверта для сили.
Наші предки також вірили, що конюшина несе в собі велику силу любові, щастя, краси і молодості. Для цього збирали її листочки, сушили і постійно носили з собою загорнутими в носову хусточку.
У Західній Україні чотиридольний листок конюшини вважається символом миру. Також гуцули вірять, що конюшина прибере невдачу, самоту і безгрішшя. Вона подіє навіть проти чар, які хочуть зла його власникові.
Колись дівчата шукали чотирилисну конюшину, щоб швидше знайти собі нареченого. І ті, хто її знаходив першим, швидше за всіх виходили заміж.
А наші прабабусі навіть придумали маску від зморшок з цієї рослини. Вони збирали росу з конюшини, вистоювали її 3 дні з листям, а потім вона служила як крем від зморшок. Також вірили, що якщо носити чотирилисник біля грудей, повернеться втрачена любов або незабаром з’явиться нова.
Ми ж пішли шукати конюшину незвичайну, аби виховувати в Марічки спостережливість під час прогулянок і протестувати нову лупу. У бажаннях були скромні, бо ж на швидкий успіх не сподівались.
Рахувати листки Марійці швидко набридло. Її несло на круті схили, до води, до дітей. Тоді я згадала про маминого брата і його біду. І чомусь відчула, що не в аптеці, а десь тут, у траві зеленій треба шукати одужання. Про все це розповіла малій і сказала, що бачити живим її двоюрідного дідуся – моя найзаповітніша мрія. І Маруся знову зачаїлася в зелені. Порпалися ми близько двох годин…і нічого.
За тиждень я вже забула і за конюшину, і за магію, і кулі нарила собі чізкейк, коли моя дитина ввалилася в хату, замурзана і мокра, і кучері збилися у гніздо…але у маленькій ручці ВІН!
Уявляєте, чотирирічна дівчинка увесь час про це думала і не забула. Її серце, здається мені, найгарячіше в світі. І з неї, маленької, мені-дорослій тьотці – слід брати приклади наполегливості .
Коли ми ввечері вклалися, конюшину теж вклали у книжку, Марійка тихенько сказала: «Знаєш, я так хочу, щоб Сєнін дідусь був з нами. І щоб усі люди не хворіли і не вмирали. А цей листочок Сєніного дідуся врятує – я це знаю»…І я разом з нею, з моєю маленькою чарівницею, вірю: на тому кінці міста піднімає голову життя. І тепер усе буде добре!
А наші прабабусі навіть придумали маску від зморшок з цієї рослини. Вони збирали росу з конюшини, вистоювали її 3 дні з листям, а потім вона служила як крем від зморшок. Також вірили, що якщо носити чотирилисник біля грудей, повернеться втрачена любов або незабаром з’явиться нова.
Ми ж пішли шукати конюшину незвичайну, аби виховувати в Марічки спостережливість під час прогулянок і протестувати нову лупу. У бажаннях були скромні, бо ж на швидкий успіх не сподівались.Рахувати листки Марійці швидко набридло. Її несло на круті схили, до води, до дітей. Тоді я згадала про маминого брата і його біду. І чомусь відчула, що не в аптеці, а десь тут, у траві зеленій треба шукати одужання. Про все це розповіла малій і сказала, що бачити живим її двоюрідного дідуся – моя найзаповітніша мрія. І Маруся знову зачаїлася в зелені. Порпалися ми близько двох годин…і нічого.
За тиждень я вже забула і за конюшину, і за магію, і кулі нарила собі чізкейк, коли моя дитина ввалилася в хату, замурзана і мокра, і кучері збилися у гніздо…але у маленькій ручці ВІН!
Уявляєте, чотирирічна дівчинка увесь час про це думала і не забула. Її серце, здається мені, найгарячіше в світі. І з неї, маленької, мені-дорослій тьотці – слід брати приклади наполегливості .
Коли ми ввечері вклалися, конюшину теж вклали у книжку, Марійка тихенько сказала: «Знаєш, я так хочу, щоб Сєнін дідусь був з нами. І щоб усі люди не хворіли і не вмирали. А цей листочок Сєніного дідуся врятує – я це знаю»…І я разом з нею, з моєю маленькою чарівницею, вірю: на тому кінці міста піднімає голову життя. І тепер усе буде добре!