Марічка обожнює пазли. Може порпатися у них годинами, сердиться і мамкає, коли не виходить. Словом, дует у них відбувся. Іноді до компанії запрошуються мама з татом, і ми усі сопим і неймовірно тішимося, що і картинка склалася, і детальки не розгубилися.
Напевно, через таке сімейне тепле ставлення до картонного дозвілля з дітьми нові пазли “Хто і де є в залі суду” від проекту USAID “Справедливе правосуддя” були сприйняті дуже радісно, а деякими – з особливим вдячним вереском.
Пазли “Хто є хто в залі суду” створили дорослі тьоті і дяді двох країн: України і США. Останні вже кілька років наполегливо працюють, аби у нашій країні з верховенством права усе було добре. За це ми їм неймовірно вдячні. А за пазли – особливо, бо з їхньою допомогою Маруся, врешті, розібралася, що воно таке суд і чому тьоті ходять у “просторих чорних платтях”
Пазли “Хто є хто в залі суду” створили дорослі тьоті і дяді двох країн: України і США. Останні вже кілька років наполегливо працюють, аби у нашій країні з верховенством права усе було добре. За це ми їм неймовірно вдячні. А за пазли – особливо, бо з їхньою допомогою Маруся, врешті, розібралася, що воно таке суд і чому тьоті ходять у “просторих чорних платтях”
Така розвивайка – це, свого роду, вступ до професії. У родині, де тато юрист, багато розмов про суди, але наші діти жодного разу не виявляли бажання зв’язати долю з правом, бо ця професія для них була плутана і незрозуміла. Тепер п’ятирічна Марія вільно філософствує про обвинувачення і захист і якось так з розумінням ставиться до тьоть з молоточком )).
Тепер ближче до самих пазлів. По-перше, вони дуже помітні, бо яскраві. Неймовірно насичені кольори. І сама техніка зображення малюнка. Ніби дитяча рука створила картинку, а вже потім машина розклала її на 140 дрібних частинок.
Маємо велике поле- зразок зображення формату А 3. На картинці можна бачити білі прямокутники, а у прозорому пакетику – невеличкі карточки з назвами учасників процесу. Зібравши зображення, належить правильно розмістити картки. Розумна ідея, ще не бачена.
Ще реверанс кольорам. Я дуже люблю пазли, де перевага не сюжету, а середовищу. Небо, море, з пазлів цікаво складати навіть….повітря. Для дитини це корисно передусім можливістю познайомитись з відтінками основних кольорів, відчути їх і управляти ними. Можна торкнутися гребінців хвиль, вивести контур хмаринки, побачити травинку, яка на день старша від інших, хоч ще не всохла. Такі зображення збирати довго, але неймовірно корисно для жадібної до знань голівки. Тому розробникам респект за синьо-жовтий колір, і за державний прапор і герб (до речі, ці кольори недвозначно вказують на походження гри – Маруся гордо відзначила, що гра українська).
Поки складали, тато розповідав доні основи професії, а її мамі – нюанси. Наприклад, скляний акваріум. Тепер ми знаємо, що огорожа з оргскла в деяких судах замінила металеві клітки, які відокремлювали підсудних від інших учасників процесу. Таким чином людина як би психологічно не потрапляю “за грати” до винесення вироку. Хоча ідея не така вже й однозначна і в теплу пору року комфорт всередині скляного стакану досить сумнівний та і можливості для спілкування з захисником у підсудного суттєво обмежились.
В будь-якому разі у дитини склалось враження, що суд – цивілізований спосіб вирішення конфлікту, а не якесь звірство. Це дуже важливо, адже я вірю, що тернистий шлях судової реформи ми врешті подолаємо і корупцію поборемо. І матимемо справедливий суд. Але чи готове до цього суспільство? Чи зможе воно перелаштуватись від вродженої недовіри третій гілці і відчувати затишок від того, що судове рішення не просто відбулось, а разом з ним сталася справедливість?
До нового сприйняття суду як інституту правди треба готувати дитину від народження. У закордонній дошкільній правовій освіті є цілий арсенал матеріалів, які розповідають дітям, як відбувається судочинство, що до суду ходять за правдою, і вона там є, що для того, аби суд був чесним, кожен має бути таким на своєму місці.
Якщо молоде українське покоління юристів і політиків матиме подібні спільні установки, судочинство відроджуватиметься швидше.
І знову до пазлів. Тепер ложка дьогтю. Впоралися ми менше, ніж за годину. Вийшло все так само, як на картинці. З білими порожніми прямокутниками. Логічніше було б отримати правильні відповіді на зібраному докупи зображенні, а потім повторити, розмістивши картки на основному полі. Оце, здається, і все, до чого можна було б прискіпитись.
Загалом усе якісно, ідейно, розумно. Мамченя рекомендує пазли від “Справедливого правосуддя” для дошкільної правової освіти і для тихих сімейних вечорів.
Пазли у нашій родині проходять експертизу Марійчиної подружки Віолетти. Вона хоч і мріє бути балериною, але хто його знає ))