квітня 9, 2014
Вже майже 5 років триває моє материнство і ще півроку подвійне. За цей час вдалося опанувати чимало ремесел, спробувати себе у навколомистецьких справах і, часом, зачекинитись деінде. Сьогодні вперше поробки Мамченя побачили не віртуальні, а справжні живі люди.Виставка маминої творчості в рамках проекту “Арт-мама” (окрема вдячність ЦПРР “Калинове гроно” і його натхненниці Ніні Чернявській) зібрала тих, кому спокійно не спиться, у бібліотеці УАБС. Ми висадилися туди усім пишно вбраним десантом, включаючи 7-місячну Іванку і нашу нев’янучу молоду бабусю.
Види рукоділля, яким володіють мами, знайомі більшості тих, хто заглядає на хенд-мейд виставки: квілінг, вишивка, ажурне (Боже ж мій, яка краса) плетіння, топіарії і кавові дерева, ляльки-тільди і т.п.
Вразило інше. Бльшість мам – не просто такі собі молодички у декретній відпустці. Вік деяких навіть дуже зрілий. А якщо врахувати, що значна частина їх – мами прийомних родин, на вихованні яких 4 і більше діток. І вони не тільки миють, смажать, гаптують хрестиком і пензлюють у прямому розумінні цього слова. Вони доглянуті, займаються громадською роботою і кажуть, що нема куди натхнення подіти.
А ці ковдри зробила 86-річна бабуся. Уявіть тільки: в неї 25 онуків. І ще є прийомний онук в Україні. А тваринки з ковдр дивляться так по-справжньому. Їй-Богу, як живі.
І ще всіх вразило родинне дерево. Його авторка каже: хотіла таким чином розповісти
своїй дитині про всіх матусь і бабусь родини. Саме дерево складене з кольорових серветок, і те, яке воно гарне, – просто немає слів.
своїй дитині про всіх матусь і бабусь родини. Саме дерево складене з кольорових серветок, і те, яке воно гарне, – просто немає слів.
А от Марусю зачарувала Барбі, сукня якої блищала…цукерками. Мама, яка звела солодкий шедевр, зізналася: коли в домі діти – чисто тільки у цукерниці.
І трохи про нашу експозицію. Вона виявилася чи не найбільша. Аби вмістити увесь скарб, знадобилося аж 2 столи. Тут наші знамениті дерев’яні іграшки, тренажери для моторики, моя гордість – м’який килимок-розвивайка з хатнього мотлоху, який просто було жаль викинути, вишивка, з якої дивляться мої діти – словом, суцільний хендмейд і ексклюзив.
Доки нашу бабусю переповнювала гордість, ми з Марійкою перезнайомились з усіма учасницями, повикаблучувались перед камерами і отримали запрошення приєднатися до виставки, яка запланована на 11 травня. І вже руки чухаються втнути щось грандіозне.
Ну, а день сьогоднішній ми завершили у найближчій піцерії: вимели там увесь чізкейк і залилися молочними коктейлями.
Наостанок хочеться подякувати усім: хто запросив, хто похвалив, хто вітав і співав, хто не пошкодував часу і читає нині ці рядки. Насправді, хочеться зорганізуватися у створити якесь мамське коло, інтереси якої б не зводились лише до закупів з гуртових сайтів. Якщо хтось має цікаві думки – пишіть в лічку. Ну, і коментити не соромтесь.